 материалы по кардиогенезу (перечень) |
 |
В. О. Козлов, В. Г. Дзяк
СУХОЖИЛКОВІ СТРУНИ СЕРЦЯ[Сухожильные струны сердца] Навчально-методичний посібник
Дніпропетровськ
ЛІРА 2006 УДК 611.126.-053.86/.87 ББК 54.54 К59
Рецензенти:
заслужений дiяч науки i технiки України, доктор медичних наук, професор Кiрьякулов Г.С.; заслужений дiяч науки i технiки України, доктор медичних наук, професор Коваленко В.М. КОЗЛОВ Володимир Олексiйович, ДЗЯК Вiктор Георгiйович Навчальне видання В авторськiй редакцiї ISBN 966-383-032-8 У книзі приведені літературні дані і результати власних досліджень, що стосуються походження, будови, класифікації, вікових особливостей сухожилкових струн. Окремі розділи книги присвячені клінічним проявам аномально розташованих струн в серцях людей різних вікових груп. Прослідковано патогенетичні механізми виникнення, аномалій розвитку так званих аномально розташованих струн. Книга розрахована на терапевтів, кардіологів, морфологів і студентів медичних вузів.
© Козлов В.О., Дзяк В.Г., 2006 © ПП «Ліра ЛТД», 2006 |
 |
Козлов В.О., Дзяк В.Г. Сухожилкові струни серця: Навчально-методичний посібник. - Д.: ПП «Ліра ЛТД», 2006. - 128с. Розділ 1. Клiнiчна анатомiя сухожилкових струн (Козлов В.О., Довгаль Г.В., Шаторна В.Ф.); Розділ 2. Патогенетичнi аспекти виникнення аномально розташованих сухожилкових струн (Козлов В.О., Шаторна В.Ф., Машталiр М.А, Козлов С.В.); Розділ 3. Зустрiчальнiсть аномально розташованих додаткових струн i пролапсу мiтрального клапана серця людини (Дзяк В.Г.); Розділ 4. Розповсюдженiсть додаткових сухожилкових струн, пролапсу мiтрального клапана та мiксоматозiв стулок атрiо-вентрикулярних клапанiв (Дзяк В.Г.); Розділ 5. Клiнiко-функцiональнi особливостi пацiєнтiв з пролапсом мiтрального клапана та додатковими струнами (Дзяк В.Г.); Розділ 6. Взаємозв'язок порушень ритму серця та наявностi додаткових сухожилкових струн, пролапсу мiтрального клапана (Дзяк В.Г); Розділ 7. Кардiальнi диспластичнi синдроми (Дзяк В.Г.); Заключення. |
Вступ
У зв'язку з розвитком неінвазивних методів дослідження серця з'явилась можливість виявлення морфологічних ознак серцево-судинних захворювань, важливе місце серед яких займає синдром сполучнотканинної дисплазії. Симптомокомплекс, що є виявом «слабкості» сполучної тканини, виділений як окремий синдром в 1989 р. в класифікації хвороб Нью-Йоркської Асоціації серця. В СНГ це було зроблено рік тому на симпозіумі, присвяченому проблемі природженої дисплазії сполучної тканини, що проходив в Омську. При цьому під терміном «дисплазія сполучної тканини» запропоновано мати на увазі аномалію тканинної структури, що виявляється зниженням вмісту окремих видів колагену або порушенням їх співвідношення і ведучу до зниження міцності (слабкості) сполучної тканини. Виявом такої слабкості сполучної тканини може бути цілий комплекс фенотипових ознак: підвищена розтяжність шкіри, подовжня плоскостопість, гіперрухомість суглобів, трахеобронхіальна дискінезія, пролапс мітрального клапана, недостатність венозних клапанів, арахнодактілія, підшкірні вузлики і т.д. Виділено дві групи хвороб сполучної тканини. До першої увійшли системні спадкові синдроми Марфана, Елерса-Данло та ін., в другу - спадкові захворювання сполучної тканини з вісцеральними виявами. До останніх відноситься і синдром сполучнотканинної дисплазії серця, виявами якого вважають, головним чином, пролапси клапанів серця, аневризми міжпередсердної перегородки і синуса Вальсальви. Дані про частоту зустрічаємості некардинальних проявів сполучнотканинної дисплазії в цій групі неоднозначні. Так, у ряді робіт підвищена розтяжність шкіри, шкірні стрії спостерігались у 16-31% пацієнтів з пролапсом мітрального клапана. В цій групі часто виявлялись підшкірні вузлики і аномалії скелета, найчастіший з останніх є воронкоподібна деформація грудей, що фіксували у 43-62% випадків. Серед інших аномалій скелета називається зменшення передньо-заднього розміру грудної клітки, сколіоз, що зустрічається в 8-21% випадків, синдром «прямої спини» (13-17%). Проте, в роботах зустрічаються фенотипові вияви сполучнотканинної дисплазії у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, у осіб з пролапсом мітрального клапана відзначено достовірне, в порівнянні з контролем, зменшення ряду показників, що характеризують антропометричні вимірювання довжин частин тіла. Зі всієї сукупності фенотипових ознак, що відображають особливості будови сполучної тканини, достовірно частіше, в порівнянні з контролем, реєструвалась лише одна ознака - тонкі губи.
Останнє десятиріччя ознаменувалось значним інтересом до вивчення дисплазії сполучної тканини і її клінічних проявів. Особливо активно виявляються кардіальні вияви цього стану, з яких найпоширенішими є пролапс мітрального клапана і додаткові струни серця. При цьому обговорюється питання про небезпеку диспластичних синдромів серця як в плані аритмогенезу, так і в плані тромботичних ускладнень. Ураховуючи значну поширеність пролапсу мітрального клапана і додаткових струн серця в популяції, детальна оцінка їх клінічного і прогностичного значення представляється актуальною. Важливість вивчення цих синдромів клініко-ехокардіографічно обумовлена і тим, що діагностуються вони, як правило, у осіб працездатного, дітородного віку, часто - у призовників.
Клінічне значення пролапсу мітрального клапана і додаткових струн серця не визначено. Консенсус існує тільки відносно їх ролі в генезі так званих «безневинних» шумів серця. В іншому ж висловлювальні думки часом діаметрально протилежні. Так, є дані про негативний вплив додаткових струн серця на коронарний кровоток і фізичну працездатність. Описана декомпенсація кровообігу у зв'язку з наявністю додаткових струн серця і тромбоутворення на додаткових струнах з подальшою тромбоемболією в церебральне русло. М.Suwa et al. Продемонстрували, що наявність додаткових струн серця асоціюється з достовірним збільшенням добової кількості ШЕС і обважнює їх градації. З другого боку, S.Lokshin et al., заперечують яке б то не було клінічне значення додаткових струн серця. Відносно пролапсу мітрального клапана ситуація аналогічна. Ряд авторів убачають зв'язок пролапсу мітрального клапана з раптовою смертю. Інші відзначали асоціацію пролапсу мітрального клапана з суправентрикулярними тахіаритміями. Л.Голік пропонує навіть не закликати на дійсну військову службу більшість пацієнтів з пролапсом мітрального клапана. Нарешті, відомі публікації відносно підвищеного ризику тромбоемболії у пацієнтів з пролапсом мітрального клапана, не підтверджені, проте, даними перспективних досліджень. Вельми вірогідним представляється те, що пролапс мітрального клапана, принаймні, без виразимої регургітації, є доброякісним феноменом. Скарги, що пред'являються пацієнтами з пролапсом мітрального клапана, неспецифічні і вельми схожі, якщо не аналогічні, таким у пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією. Частота виявлення пролапсу мітрального клапана при інсультах складає близько 8%, що небагато чим перевищує цей показник в популяції, а раптова смерть спостерігалась не більш ніж в 2-х випадках на 10000 спостережень. Отже, клінічне значення пролапсу мітрального клапана і додаткових струн серця залишається невизначеним. Відповідно неясно, чи мають потребу особи з пролапсом мітрального клапана з додатковими струнами серця в диспансерному спостереженні, чи необхідні у зв'язку з цим які-небудь обмеження по роду їх професійної діяльності. Таким чином, подальше вивчення кардіальних виявів при синдромі дисплазії сполучної тканини та, зокрема, пролапсу мітрального клапана і додаткових струнах серця представляється важливим і актуальним.
Проявом синдрому сполучнотканинної дисплазії є пролапси клапанів; аневризма синусу Вальсальви; синдром ранньої реполяризації шлуночків, який часто сполучений з наявністю додаткових сухожилкових струн. Сухожилкові струни являються одним із компонентів папілярно-трабекулярного апарату передсердно-шлуночкових клапанів серця. Витончення, збільшення довжини сухожилкових струн, їх аномальне розташування можуть бути причинами пролапсу мітрального клапана. Таким чином, у більшості випадків при захворюваннях серця ушкоджуються не окремі компоненти, а функціонально взаємопов'язані комплекси. В зв'язку з чим є доцільним розгляд будови сухожилкових струн в комплексі з іншими компонентами клапанів, а саме: стулок клапанів та соскоподібних м'язів.
