Частина 2. Мікроциркуляторне русло серця на протязі онтогенезу

Судинні відділи мікроциркуляції серця включають гемо- і лімфомікроциркуляторне русло (ГМЦР і ЛМЦР).

2.1. Гемомікроциркуляторне русло серця

Гемомікроциркуляторне русло серця (ГМЦР) являє собою термінальний відділ кровоносної системи серця і на його рівні, поряд з транспортною і розподільною функціями, проходить обмін речовин між кров'ю і тканинами. На різних етапах індивідуального розвитку органи людини (в тому числі серце) несуть різне по силі функціональне навантаження, в зв'язку з чим мають місце то зниження, то підвищення вживання ними поживних речовин та кисню. Мікросудини зразу ж реагують на ці запроси зміною своїх морфо-функціональних властивостей і становищем. Вивчення властивостей морфо-функціонального становища судин ГМЦР шлуночків та передсердь серця людини на протязі онтогенезу дозволить, як нам вважається, розкрити механізми адаптації шляхів ГМЦР серця на кожному із його етапів, а також дозволить зрозуміти механізми їх адаптації при патології.

В ГМЦР міокарда передсердь та шлуночків плодів вже є його основні компоненти: артеріоли, капіляри, венули. Наряду з цим, в деяких випадках у плодів 6—7 місяців не існує прекапілярних артеріол та посткапілярних венул, або ж вони частково зустрічаються в меншій кількості, чим у плодів 8—9 місяців. Тому приток крові до капілярного русла серця плодів 6—7 місяців відбувається у 20—30% випадків безпосередньо від артеріол, а збирання венозної крові від капілярів відбувається безпосередньо в венули.

Артеріоли міокарда шлуночків та передсердів плодів мають вигляд видовжених, місцями вигнутих тонкостінних судин. їх середній діаметр досягає 12,36±0,24 мкм. Розташовуються вони під кутом 10—30° до напрямку довгої осі кардіоміоцитів. Властивістю ангіоархітектоніки прекапілярних артеріол є те, що вони не строго відповідають по своєму розташуванню до напрямку кардіоміоцитів. Вони розташовані під кутом до довгої осі пучків міокарда. Артеріолоартеріолярних анастомозів нами не виявлено. На люмінальній поверхні зліпків артеріол добре виявляються вдавлення від ядер ендотеліальних клітин, а також вдавлення від ядер міоцитів. Це видно на мал. 7, 8. Добре виділяються на рельєфі зліпків артеріол так звані «пластичні структури». Вперше їх так назвали і виявили В. G. Anderson, W. D: Anderson (1976). На погляд цих авторів «пластичні структури» представляють собою відбитки міоцитів, які знаходяться в стінках артерій та артеріол. Вони виникають внаслідок заповнення порожнин, які займають міоцити, після того як останні відтиснуті ін'єкціонною масою, яка нагнітається під високим тиском.

Капілярна сітка має вигляд комірок округлої та прямокутної форми, які з'єднуються між собою короткими і широкими, розташованими впоперек, капілярами (мал. 9). У капілярних сітках переважають гемокапіляри з гострокутним характером розгалуження (мал. 10), хоча до 9 місяця плодного періоду розвитку кількість поперечних міжкапілярних місточків поступово збільшується. Тому, мабуть, сприяє збільшення з віком довжини капілярів, а також кута в дихотомічних розгалуженнях з 60—70° у плодів 6—7 місяців до 70—80° у плодів 9 місяців. У вздовж розміщених капілярів не завжди виявляється строга орієнтація їх відносно направлення кардіоміоцитів. Особливо це властиво для плодів 6—7 місяців, а також для міокарда передсердів, де кількість сполучної тканини більше, ніж в шлуночках.

Венулярний відділ ГМЦР міокарда шлуночків та передсердів плодів 6—7, 8 та 9 місяців диференційований ще не повністю. Особливо це стосується плодів 6—7 місяців.

Виявляється це в слідуючому: венозна кров у 25—30% випадків у плодів 6—7 місяців та в 20—25% у плодів 8—9 місяців потрапляє до венул та мілких вен безпосередньо із гемокапілярів (мал. 11). Властивою особливістю посткапілярів міокарда плодів є їх комірковий характер форми (мал. 12). В середньому діаметр венул міокарда шлуночків та передсердів плодів складає 14,56±0,56 мкм. Діаметр посткапілярних венул складає в середньому 7,62±0,16—8,53 ±0,65 мкм. У стінці венул знаходяться ядра ендотеліальних клітин, розмірами 15,8X8,0 мкм, розташованих здебільшого в шахматному порядку. Відстань між ними 12,5—25,0 мкм. На поверхні зліпків венул та посткапілярних венул ядра ендотеліальних клітин виявляються у вигляді вдавлень округлої форми. Стабільність орієнтації судин венулярного відділу ГМЦР відносно напрямку волокон кардіоміоцитів та гемокапілярів серця плодів підвищується до 9 місяця утробного періоду розвитку. Суть її в тому, що більшість посткапілярних венул зливаються під кутом 80—110° або упоперек до розташування гемокапілярів (мал. 13). Такого ж напрямку дотримуються і венули (мал. 14).

Таким чином, ГМЦР шлуночків та передсердів серця плодів 6, 7, 8 та 9 місяців диференційовано ще не в повній мірі. Артеріоли нерідко переходять у гемокапіляри без прекапілярних артеріол, а венули збирають кров від капілярів без посткапілярних венул. Відсутня стабільність в орієнтації артеріол та венул відносно розташування кардіоміоцитів. В той же час рідка, мілкопетлиста сітка капілярів, переважання в ній гострокутного характеру розділу гемокапілярів та малої кількості поперечних міжкапілярних зв'язків, а також коміркова структура посткапілярних венул є характерними рисами для ГМЦР серця плодів.

Після народження розвиток частин ГМЦР людини проходить більш активно, ніж в утробному періоді. В міокарді шлуночків та передсердів дитини першого року життя виявлена велика кількість диференційованих артеріол та венул. Величина діаметру цих судин виросла до 14,64 ± ±0,44 мкм в артеріол та 17,64 ±0,28 мкм у венул. Артеріоли крупного калібру (25,0 мкм та більше, розташовуються між кардіоміоцитами, простори між якими заповнені волокнами сполучної тканини. Вони беруть початок від мілких артерій (мал. 15). Як показують ці малюнки, на рельєфові мілких артерій та артеріол добре видно вдавлення від ядер міоцитів та «пластичні структури». В свою чергу, від крупних артеріол під гострим кутом відходять прекапілярні артеріоли та артеріоли мілкого порядку (мал. 16, 17). В цих випадках також добре виявляються, вдавлення від ядер міоцитів, розташованих по спіралі. Характерним для цього зросту є існування підвищеної звитості артеріол та прекапілярних артеріол, а також гострокутний характер їх розділення (мал. 17). Ці ознаки виявляють активний ріст артеріального відділу ГМЦР на даному етапові розитку серця. Слідуючою морфологічною. ознакою артеріол та артерій міокарда новонароджених та дітей є присутність особливого роду зліпків на люмінальнїй поверхні вказаних судин, котрі нагадують «ваза вазорум» (мал. 18). Перехід артеріол в гемокапіляри, як правило, відбувається за допомогою прекапілярних артеріол, діаметр яких в середньому досягає 8,0—15,0 мкм. Довжина прекапілярних артеріол більше, ніж артеріол і досягає в середньому 20,0—45,0 мкм.

Для капілярної сітки міокарда шлуночків та передсердів на фоні існуючого гострокутного характеру розділення гемокапілярів мають місце в великій кількості поперечні міжкапілярні анастомози. В гострокутних розділеннях гемокапілярів кут розділення 70—80°. У новонароджених, та дітей першого року життя виявляються в 3—6% випадків, невідповідність розташування гемокапілярів відносно. - напрямку пучків кардіоміоцитів.

Посткапілярні венули представлені в міокарді з шлуночків та передсердів дитини даного віку звитими, короткими судинами в кількості 5—7, впадаючими в збиральні венули (мал. 19, 20, 21, 22), які в містах впадання в мілкі вени мають вдавлення на поверхні зліпків, нагадуючи клапани (мал. 23). На поверхні зліпків цих судин також добре видні вдавлення від ядер ендотеліальних клітин округлої та овальної форми. Крупні венули діаметром 25— 30 мкм та мілкі вени часто при розділенні зберігають, коміркову форму (мал. 24, 25, 26). Між судинами виносюючого відділу ГМЦР (посткапілярні венули та венули) виявлені багаточисленні венуло-венулярні та венуло-венозні анастомози. Це добре видно на мал. 27, 28. Далі венозна кров слідує в крупні вени серця, які розташовуються в проміжках міокарду, направлених впоперек напрямку гемокапілярів (мал. 29, 30). В субепікардіальному відділі міокарда вени розташовані найбільш густо, тісно сполучаються між собою прямими анастомозами (мал. 31). Як видно із мал. 32, в крупних венозних стволах кількість ендотеліальних клітин значно перебільшує таке ж в венулах та посткапілярних венулах.

Таким чином, після народження має місце активне перетворювання відділів ГМЦР серця людини. Артеріоли та венули міокарду шлуночків та передсердів дитячого віку уже повністю диференційовані. З'явились прекапілярні артеріоли з прекапілярними сфінктерами, виявляються посткапілярні венули. В великій кількості зустрічаються венуло-венулярні анастомози, «ваза вазорум» в артеріолах та мілких артеріях, а також клапани в венах. В цей час відмічається більш виражена стабілізація ангіоархі-тектоніки судин ГМЦР по відношенню до пучків кардіоміоцитів. Артеріоли та прекапілярні артеріоли розташовуються під гострим кутом або паралельно їм, а венули і посткапілярні венули орієнтовані впоперек або під кутом 80—110° до пучків кардіоміоцитів. В капілярній сітці активно наростає кількість поперечних міжкапілярних анастомозів.

Шляхи ГМЦР міокарда шлуночків та передсердів у віці 7—14 та 15—21 років характеризуються достатньо повною диференційовкою. Артеріоли представлені у міокарді в великій кількості. їх діаметр в цей час виріс до 19,86 ± 0,36 мкм для дітей 7—14 років та 20,04 ±0,69 мкм для людини 15—20 років. Ці судини слідують під гострим кутом 30—45° до пучків міокарда, а більш мілкі та прекапілярні артеріоли слідують паралельно або під кутом 10— 15° до них. У стінці артеріол ядра ендотеліальних та м'язових клітин представлені в великій кількості. Ядра ендотеліальних клітин розташовуються в стінці артеріол переважно в шахматному порядку. Ядра м'язових клітин мають більш плоску форму, розташовуються під «пластичними структурами» по спіралі, тісно прилягають один до одного (мал. 33). Артеріоло-артеріолярних анастомозів нами не виявлено.

Для капілярної сітки міокарда шлуночків та передсердів характерна підвищена звивистість гемокапілярів (мал. 34), збільшена кількість поперечних міжкапілярних анастомозів, збільшення ширини їх просвіту на протязі, особливо в віці 15—21 років. Довжина гемокапілярів досягає в цей час 50—200 мкм. На період 15—21 років у міокарді шлуночків мають місце випадки, коли гемокапіляри створюють складні, петлевидної форми мультиплікації, які виявляються як на імпрегнованих нітратом срібла препаратах, так і на сканограмах корозивних препаратів (мал. 35). В гострокутних розділеннях гемокапілярів кут досягає 70°. Таких гемокапілярів близько 30%.

В цей період індивідуального розвитку у міокарді шлуночків та передсердів відмічається збільшення кількості посткапілярних венул та венул з підвищеною звивистістю (мал. 36). їх діаметр досягає 7,5—8,0 мкм, довжина від 12,0 до 50,0 мкм. Посткапілярні венули зливаються в венули з діаметром 21,76±0,36 мкм в серці дітей 7—14 років-та 26,74 ±1,09 мкм в віці 15—21 років. Ці судини ГМЦР розташовуються, в більшості випадків, впоперек ходу пучків кардіоміоцитів та гемокапілярів.

На основі вищесказаного можна зробити узагальнення, що розвиток ГМЦР міокарду шлуночків та передсердів серця людини дитячого, підліткового та юнацького віку продовжується. Цей процес носить нерівномірний характер. Для дітей та підлітків 7—14 років характерним є невисокий рівень морфо-функціональної активності ГМЦР, в той час як для людей 15—21 років відмічається висока морфо-функціональна активність ГМЦР міокарду.

Однією із перших умов успішної розробки вікової морфології ГМЦР являється дослідження взаємовідносин та спадкоємності її на всіх етапах індивідуального розвитку людини. Якщо при аналізі розвитку ГМЦР дітей та підлітків указаний принцип проводиться послідовно, то в роботах, присвячених вивченню ГМЦР людей зрілого віку, налічується цілий ряд недовирішених питань. Різна по характеру трудова активність людей зрілого віку безпосередньо накладає на морфо-функціональний стан органів та їх ГМЦР свої риси. Ця обставина, на наш погляд, впливає на виникнення ряду відрізняючих від попередніх вікових груп морфо-функійних особливостей ГМЦР ряду органів, в тому числі і серця. Тому нам особливо цікавим вважається вивчення ГМЦР серця людини зрілого віку.

Артеріоли міокарду шлуночків та передсердів серця людини першої половини зрілого віку (22—36 років) мають крупні стволи, середній діаметр котрих досягає 22,0— 25,0 мкм, в деяких випадках — 45,0 мкм. Ці судини ГМЦР розташовуються в сполучнотканних порожнинах між пучками кардіоміоцитів. їх розділення частіше мають вигляд «куща». Одна артеріола розпадається на декілька більш мілких артеріол (мал. 37). Артеріоли слідують в більшій кількості під кутом 10—30° до пучків кардіоміоцитів. В стінці цих судин ядра ендотеліальних клітин слідують в шахматному порядку, а ядра м'язових клітин розташовані впоперек довгої осі судини по спіралі (мал. 38). Рельєф люмінальної поверхності корозійних препаратів артеріол ГМЦР має відбитки зморщеності. На рельєфі зліпків артеріол виявляються вдавлення від ядер як ендотеліальних, так і м'язових клітин (мал. 39—41). Прекапілярні артеріоли відходять під гострим кутом від основного артеріолярного стволу в кількості 2—3 коротких гілочок, діаметром 12,0—15,0 мкм (мал. 42). Перед відходженням гемокапілярів виявляються прекапілярні сфінктери в вигляді скоплення 3—4 м'язових клітин (мал. 42, 43).

На сканограмах корозивних препаратів видні циркулярно розташовані в містах відходження прекапілярних артеріол від артеріол пластичні структури (вони ж — «циркулярні полоски»), які мають локальне звуження діаметру прекапілярної артеріоли в цьому місці (мал. 43). В місцях відходження гемокапілярів від прекапілярних артеріол видно розташування багаточисленних мікроборозн та бугорків; на люмінальній поверхні прекапілярних артеріол знаходяться вдавлення від ядер ендотеліальних клітин (мал. 44, 45, 46, 47). Анастомозів між судинами артеріолярного відділу ГМЦР міокарду шлуночків та пе-редсердів нами не виявлено. Для першої половини зрілого віку характерним є присутність великого числа резервних та плазматичних гемокапілярів (мал. 48, 49). Відрізняються ці гемокапіляри від функційних величиною діаметру. Вона рівняється у них 2—4 мкм, в той час, як величина діаметру функціонуючих гемокапілярів знаходиться в межах 4—10 мкм.

Для другої половини зрілого віку (37—60 років) характерним є появлення інволютивних змін в ГМЦР міокарду. Так, в артеріолах та прекапілярних артеріолах ядра м'язових кпітин та ендотеліальних клітин зменшені в розмірах, більш тісно прилежать одне до одного. В деяких прекапілярних артеріолах вони мають витягнуту вздовж форму і більшу довжину. В деяких випадках мають місце мікроаневризми, мікродеформації стінок вказаних судин. При аналізі сканограм артеріал та прекапілярних артеріол звертає на себе увагу гофрований, складчатий характер люмінальної поверхні зліпків цих судин (мал. 50). В деяких місцях явно виділяється спіральність напрямку цих складок. Характер цих складок нагадує структуру ін-тіми мілких артерій в скороченому стані, реконструйованих С. А. Щелкуновим (1934). По мірі переходу до прекапілярних артеріол «гофрованість» поступово зникає і на зліпках гемокапілярів вона ніколи не виявляється. Присутність цієї складчатості напрошується зв'язати з внутрішньою еластичною мембраною мікросудин артеріального відділу ГМЦР. На корозивних препаратах мілких артерій та артеріол вияляються «пластичні структури» в вигляді невеликих груп або як цільний шар (мал. 50, 51, 52). Максимальна концентрація цих структур виявляється в термінальних відділах артеріол. В прекапілярних артеріолах відмічається їх рідке розташування. Кожна така «пластична структура» має контакт з люмінальною поверхнею зліпків в вигляді «ніжки», тобто локально (мал. 53). Інколи «пластичні структури» зливаються між собою в декількох точках. Описані нами структури широко варіюють по формі та розмірам, а також по розположенню відносно зліпка судини. Але точної ідентифікації описаного феномена сучасна література не дає.

Аналіз люмінальної поверхні реплік судин ГМЦР міокарду шлуночків та передсердів серця людини виявив, що більшість артеріол зв'язані між собою тільки через пре-капілярних артеріол та гемокапілярів. Коли прекапілярна артеріола, відходячи від стволу артеріоли, розділяється на декілька мілких судин, а потім поступово переходить в гемокапіляри, формуючи навколо цієї артеріоли та близько розташованих артеріолярних стволів густу сітку (мал. 54, 55). Відмічається відсутність артеріоло-артеріолярних анастомозів, котрі не були виявлені і при вивченні морфології ГМЦР та імпрегованих нітратом срібла препаратах серця людини в онтогенезі.

На імпрегованих препаратах міокарду передсердів та шлуночків людини зрілого віку чітко просліджується орієнтація більшості гемокапілярів відносно волокон міокарду вздовж. Це видно з мал. 56, 57. Часто виявляються з'єднання їх між собою поперечно направленими капілярними анастомозами значно меншої довжини, але в деяких випадках більшого діаметру (7—14 мкм). На цих препаратах чітко виявляються контури ядер ендотеліальних клітин, характер їх розположення. Але при аналізові сканограм, геометрія капілярної сітки міокарду шлуночків набагато складніша і представлена з'єднаннями не тільки з вище та нижче розташованими гемокапілярами, але і капілярних сіток, розташованих глибше та більш поверхово (мал. 58, 59, 60, 61). Інколи можна побачити і модульність улаштування капілярної сітки — коли капілярна сітка розпочинається від прекапілярної артеріоли і закінчується в посткапілярній венулі (мал. 57). Гемокапіляри, розташовані вздовж, між своїми розділеннями мають в сердньому по 8 клітин ендотелію, в той час як в поперечно розташованих міжкапілярних анастомозах їх всього 2—3. На представлених сканограмах видно відбитки ядер ендотеліальних клітин (мал. 58—61). В капілярній сітці міокарду людини зрілого віку переважають поперечні міжкапілярні анастомози над гострокутними розділеннями капілярів (мал. 58—62). В кількісному вираженні це в 3—4 рази. Мовлячи про діаметр гемокапілярів, треба відмітити, Що для людей першої половини зрілого віку характерними є такі для них межі: 5,65—7,0 мкм. Для серця людини другої половини зрілого віку більшість гемокапілярів міокарду шлуночків мають розмір діаметру 7,0—9,0 мкм. В сполучнотканних просторах міокарду капілярні сітки мають комірковий характер, вигляд (мал. 63).

Венули міокарду шлуночків та передсердів серця людини зрілого віку формуються із 4—12 коротких посткапілярних венул, розташованих впоперек до пучків кардіоміоцитів та гемокапілярів або під тупим кутом до них (мал. 64, 65). Ядра ендотеліальних клітин в стінках венул та посткапілярних венул, як це видно на імпрегнованих препаратах та сканограмах корозивних препаратів, розташовуються переважно в шахматному порядку (мал. 66, 67). Рельєф корозивних препаратів венул та посткапілярних венул рівний, нам не вдалось виявити ні в жодному випадку «пластичних структур» на люмінальній поверхні зліпків цих судин. Венули зв'язані між собою прямими анастомозами (мал. 68). Із венул та мілких вен кров попадає в крупні венозні синусоїди, які розташовуються на значній площі та приймають значну кількість мілких венул, вен (мал. 69, 70, 71). На рельєфі люмінальної поверхні зліпка цих судин виявляються багаточисленні вдавлення від ядер ендотеліальних клітин, які мають форму 5—6 кутників.

Для другої половини зрілого віку (37—60 років) характерним є збільшення кількості венул та посткапілярних венул на одиницю об'єму міокарду, а також збільшення діаметру цих судин з 27,35 ± 1,1 мкм до 29,76 ± 0,6 мкм. У віці 51—60 років спостерігається підвищена звивистість, з'явлення мікроаневризм та мікродеформацій стінок посткапілярних венул та венул, їх деструкція, яка виявлється порушенням цілосності контурів стінки на імпрегнованих препаратах (мал. 72).

Таким чином, ГМЦР міокарду шлуночків та передсердів людини зрілого віку характеризується з однієї сторони повнотою розвитку всіх частин ГМЦР, а з другої сторони — відображенням впливу гемодинамічних зрухів, притаманних цьому вікові.

У серці людей похилого та старечого віку зменшується число артеріол та прекапілярних артеріол на одиницю об'єму міокарду. Зменшується також і діаметр цих судин. Він рівняється в середньому 20,38±0,55 мкм. Середній діаметр прекапілярних артеріол досягає 11,62±1,2 — 13,21 ±0,6 мкм. Стінка більшості артеріол має підвищену аргірофілію. На сканограмах корозивних препаратів чітко виявляється зморщенність, поглиблення рельєфу зліпків артеріол та прекашлярних артеріол, а також підвищена скрученість цих судин (мал. 73—75). В капілярній сітці міокарду шлуночків та передсердів людей похилого та старечого віку часто зустрічаються звиті гемокапіляри з невеликим числом поперечних міжкапілярних анастомозів (мал. 76, 77). Переважаючим в цьому віці для гемокапілярів є гострокутний характер розділення з кутом 60— 70°. Стінка гемокапілярів містами має мікроаневризми та мікродеформації. Діаметр деяких мікроаневризм в середньому досягає 9—11,0 мкм (мал. 78). Відмічається збільшення периваскулярних просторів між кардіоміоцитами та гемокапілярами. В деяких гемокапілярах контури стінки деформовані і її оточують волокна сполучної тканини спіралюватої форми (мал. 79). В міокарді правого шлуночка вияляється збільшення відстані між м'язовими пучками, за рахунок збільшення кількості в них сполучної та жирової тканини. Ширина цих просторів між пучками міокарду досягає 70—350,0 мкм. Характерною особливістю просторів цих є те, що капілярні сітки в них мають коміркову форму (мал. 80).

Для венулярного відділу ГМЦР характерне збільшення діаметру більшості посткапілярних венул та вен у вигляді цистерн (мал. 81, 82, 83). Стінка цих судин, як це видно із сканограм (мал. 84) має мікроаневризми та мікродеформації. Самі судини в значній мірі звиті. В деяких випадках, із-за підвищеної звитості та ломкості стінок гемокапілярів та посткапілярних венул має вихід ін'єкційної маси за межі судинної стінки (мал. 84б). Такі явлення прийнято називати «течами» (Я. Л. Караганов та інші, 1981). Нами встановлено, що кількість «течій» у венуляр-ному відділі набагато більше ніж в артеріолярному. Від посткапілярів та венул кров слідує в крупні венозні стволи. Іноді вони мають форму булави (мал. 85). В містах впадання мілких вен в крупні виявляються вдавлення по-верхності зліпків, які, мабуть, відповідають клапанам (мал. 86, 87).

Для більш пізніших періодів старечого віку (70 років 1 старше) інволютивні та патологічні процеси в міокарді шлуночків та передсердів (в тому числі і в ГМЦР) прогресують. Виявляються вони в штопоровидній звитості мілких артерій та артеріол (мал. 88), наростанні кількості сполучнотканних волокон. В капілярній сітці наростає кількість зпавших та запустівших гемокапілярів. Нами не виявлено в цьому періоді індивідуального розвитку прямих артеріоло-артеріолярних анастомозів. Для венулярного відділу характерним є появлення особливо розширених збиральних венул та венозних синусоїдів (мал. 89, 90).

Таким чином, в старості, в зв'язку з атрофічними змінами міокарду, мають місце процеси інволюції і в судинах ГМЦР. Ці процеси стосуються, з однієї сторони, змін шляхів ГМРЦ в вигляді зменшення кількості артеріол та прекапілярних артеріол, а з другої сторони — наростають явища деструкції в самих стінках судин ГМЦР. Можливо, що друге наступає раніше. Мають місце перерозподіл гемодинамічної ролі капілярного русла, що виявляється збільшенням кількості зпавших та запустівших гемокапілярів, зменшенням числа резервних капілярів. Для ГМЦР міокарду шлуночків та передсердів на даному етапі розвитку особливим є збільшення об'єму венулярного відділу, що зв'язано з появленням крупних збиральних венул, великих по діаметру венозних синусоїдів. Суттєвим також є порушення строгої орієнтації судин ГМЦР відносно довгої осі пучків кардіоміоцитів за рахунок розвитку в серці сполучної тканини. Все це веде до зниження та можливого зриву компенсійно-пристосовних можливостей ГМЦР серця людини цього віку.

2.2. Лімфомікроциркуляторне русло серця...